Досвід роботи

« Якщо хочеш жити для себе, живи для інших» –вважає Л.-А. Сенека. Я з ним повністю згодна і тому обрала професію – вчитель. Григорій Сковорода писав: „Лише той Учитель, хто живе так, як навчає”. Я твердо переконана в цій істині. Бо справжній учитель, навчаючи, і сам повинен жити інтенсивним духовним життям, все більше розкриватися в своїх суто людських якостях, своїм власним прикладом утверджувати ті ідеали, які хотілося б прищепити своїм учням, бути зразком поведінки.

Народна мудрість стверджує: дерево і вчитель пізнаються по плоду. Як же досягти добрих плодів? Яким має бути дух учителя, щоб спілкування з ним пробуджувало у кожній дитині сонце, що світитиме яскравіше, даруючи людям добро? Як зробити так, щоб діти не втратили бажання вчитися, творити, пізнавати світ і себе в цьому світі? Як достукатись до дитячих сердець, щоб вони відкрились?

Покликання словесника – навчити дітей відчувати рідну мову, вміло користуватися нею, любити її, цінувати образне слово письменника, брати його за взірець, розкривати й утверджувати ним красу життя, заперечувати все потворне, фальшиве. Для цього вчителеві треба дбати про те, щоб учням було цікаво вчитися.

 Кожна дитина - неповторна. У кожної – свої можливості. Правильно визначити їх  - обов’язкова умова, яку ставлю перед собою з перших же уроків знайомства з класом. Урок повинен будуватися як цілісна система взаємодії, творчої співпраці вчителя і учнів. Йдучи на урок пам’ятаю:

·         Переді мною сидять діти, які хочуть знати,

·         Вони всі здібні,

·         Кожен з них - творча особистість,

·         Вони потребують допомоги,

·         Я повинна допомогти їм ствердитись!

Працюю над проблемною темою «Формування культури мовлення на уроках рідної мови як необхідної умови загальної культури людини».

Культура мовлення – це духовне обличчя людини. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, про ступінь прилучення її до духовних надбань усього людства. Це надійна опора у вираженні думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру.

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними  і стилістичними засобами мови. Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується.

Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, користуватися словниками, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, побудову речень. Треба активно розвивати своє мовлення: вчитися усно й письмово викладати власні думки й найдоцільніші варіанти висловлювання.

Культура мовлення тісно пов’язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. І, навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами.

Грамотне, багате мовлення – це не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову. Сьогодення формує риси нової людини, яка визначатиме рівень культури майбутнього покоління. Відомо, що знецінення мови знецінює її носіїв – мовців, нівелює націю та її духовну культуру. Мова моделює і вчинки людини, вона показує світові, які ми є. Якщо знаємо й шануємо державну мову, поширюємо її у світовому просторі-отже, поважаємо себе і заслуговуємо поваги від інших.

Щоб запобігти лексичним помилкам учнів, забезпечити наповнення їхнього словника літературною нормованою лексикою, необхідно засвоювати кожне слово на рівні розуміння, нормативного звучання, вправного артикулювання, грамотного написання. Доцільно використовувати малюнки, що відображують зміст. Дізнавшись, наприклад, що слово кишеня походить від лексеми кишка і те, що свого часу використовували „гаман з кишки”, тобто торбинку для грошей, учні легко доберуть перевірне слово для безпомилкової передачі на письмі контрольної орфограми.

Словниково-орфографічну роботу використовую для збагачення лексики дітей. Кожне теоретичне положення має ілюструватися словами-прикладами, що дасть змогу оперативно застосовувати на практиці прийом правописних аналогій і розширить словесну палітру викладу думок.

Серед вправ важливе місце займають словникові, розподільні, вибіркові, зорові диктанти.

Словниковий диктант охоплює окремі слова, посилена увага звертається на одну, іноді кілька орфограм. Слова добирає на певну тему, наприклад, з назв тварин класу ссавців - для закріплення знань про вживання м’якого знака: лань, рись, олень, лось, дельфін, тюлень, соболь, заєць.

Розподільний диктант передбачає виокремлення з ряду тематично об’єднаних слів орфографічно актуальних лексем за однією чи кількома ознаками. Наприклад, розмістити слова у дві колонки: у першу – однозначні, а в другу – багатозначні, пояснити особливості правопису слів кожної групи.

Продуктивним видом роботи є вибірковий диктант. Добираю зв’язний текст, повільно читаю його, повторюю ще 1-2 рази. Учні виписують слова на виучуване правило, пояснюють їх правопис.

Зоровий диктант „Тиша” охоплює групу слів, записаних на дошці або спеціально заготовлених картках, де на місці орфограм проставляються крапки. Учні самостійно виконують орфографічне завдання.

Розширюють словниковий запас учнів вправи на вживання паронімів – значеннєвої категорії слів, близьких своїм звучанням, але різних за значенням і написанням: повстати-постати, сусідній-сусідський, везти-вести. Грамотному використанню їх на письмі сприяють такі завдання:

- розкрити лексичне значення паронімів;

- виконати їх розбір за будовою;

- порівняти буквений склад значущих частин слова;

- скласти речення з поданими паронімами тощо.

В. Сухомлинський так сказав про можливості слова: „Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Слово можеш створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса!” На уроках має панувати оптимістична атмосфера взаємоповаги, невимушеності, доброзичливості, тактовності, довіри до учня і віри в його можливості, уваги до неординарності мислення. Досконале оволодіння літературною мовою передбачає знання і збереження мовних норм як в усному мовленні, так і на письмі.

Навчання грамотного письма спирається на загальновідомі дидактичні й методичні принципи навчання. Це, насамперед, вивчення орфографії і пунктуації у постійному зв’язку з граматикою, зв’язок навчання орфографії і пунктуації з розвитком мови.

Вправи з розвитку мовлення супроводжують весь процес навчання грамотному письму. У творчих роботах необхідно розпізнавати і правильно писати орфограми так само, як і в спеціально дібраних вправах, бо орфографічна грамотність є частиною загальної мовної культури.

Використовую такі вправи та завдання.

Прочитати запропонований учителем текст, замінивши  недоречно вживані слова.

Доповнити речення, завершивши висловлену думку.

Виділене слово замінити фразеологізмом.

Відредагувати текст, уникаючи тавтології окремих членів речення.

Побудувати діалог за певною ситуацією спілкування тощо.

Не секрет, що в кожній дитячій душі живе природна потреба у ритмах, якими сповнений світ, що пливе за вікном. Природним є потяг дітей до віршів, загадок, скоромовок. Якраз вони найефективніше використовуються при вивченні фонетики, орфоепії, словотвору в 5-му класі. Звуковий склад слова важливо донести на матеріалі власне української лексики:

            На білу гречку впали роси,

            Веселі бджоли одгули,

            Замовкло поле стоголосе

            В обіймах золотої мли.

                                        М. Рильський

            Дітям пропонується прочитати вголос і пофантазувати, бо ж рядки промовляють не тільки змістом, а й кожним звуком, що створює тональність зворушеності, теплоти. Звуки сприяють виникненню в уяві кольору, створенню певного настрою душі, розвивають вміння бачити красу й отримувати від цього насолоду.

            Розвивати культуру мовлення учнів та їх творчі здібності допомагають тексти віршів, прислів’їв, скоромовок. Розглянувши, наприклад, вірш М. Вінграновського «Літній ранок»:

            Джмелі спросоння –

                                Буц лобами,

            Попадали, ревуть в траві.

            І задзвонили над джмелями

            Дзвінки-дзвіночки лісові.

            Пропоную п’ятикласникам такі завдання: переписати текст, підкреслити у ньому слова з невідповідністю звуків і букв. Які звуки допомагають відтворити життя у полі літнього ранку? Виділіть ці звуки при читанні голосом, передайте інтонації нестримного пробудження життя в полі. Складіть два-три речення про літнє поле, використавши власні враження. І діти залюбки творять.

            Звичайно, зацікавлювати школярів можна різними шляхами. Але одним із важливих стимуляторів інтересу до навчання може виступати навчальна гра. Як стверджують психологи, гра є одним із основних видів діяльності людини. Школярі відчувають потребу гратися не тільки в позаурочний час, а й на уроках. Тому ігрові елементи фактично можна використовувати на будь-якому з етапів уроку, які виховують у дітей інтерес до навчання, сприяють успішному засвоєнню навчального матеріалу, сприяють розширенню кругозору учнів, дають можливість урізноманітнити форми робіт на уроці, розвивають мовлення учнів, їхню творчу фантазію і здібності.

            Використовую цікаві завдання та ігрові форми роботи на уроці й у позакласних заходах. Вони особливо ефективні під час підготовки учнів до сприймання нового матеріалу та наприкінці уроку. Перед вивченням певної теми цікаві завдання практикуються з метою збудити інтерес учнів, привернути увагу до неї. Вони є своєрідною розумовою розминкою. Так, перед опрацюванням відомостей про прикметник як частину мови учням пропонується описати будь-який предмет, не вживаючи слів на позначення якостей і ознак його.

            Наприкінці уроку, коли знижується продуктивність праці, цікаві завдання, зокрема лінгвістичні ігри, знімають напруження, і школярі активно виконують вправи з теми в ігровій формі. Наприклад, вивчаючи переносне значення слова, учні до записаного на дошці або картках дієслова іти (пряме значення – ступати ногами, пересуватись, рухатись) додають, вписуючи у клітинки, залежні іменники, з якими це слово вживається із зафіксованими в завданні значеннями: 1)крапати, 2)пересилатися,3)рухатися (колією), 4)відраховувати час, 5)демонструватися, 6)вести (кудись), 7)витися, підніматися (в повітря).

Відповідь. Іде 1)дощ, 2)лист, 3)поїзд, 4)годинник, 5)фільм, 6)шлях, 7)дим.

1. □  □  □ 

2. □  □  □  □

3. □  □  □  □  □

 4. □  □  □  □  □  □  □  □

5. □  □  □  □  □

6. □  □  □  □ 

7. □  □  □

            Під час вивчення   теми «Творення слів» зацікавити учнів можна, наприклад,  за допомогою гри «Четверте зайве».

У кожній групі назвіть слово непохідне або утворене відмінним від інших слів способом:

-закуток, завиток, запічок, завулок;

-учень, красень, ясень, крутень;

-клубок, візок, мозок, лоток;

-нижченаведений, самовдоволений, військовополонений, рівнобедрений.

При вивченні розділів «Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія» використовую вправи та завдання, які сприяють не тільки виробленню навичок культури мовлення, а й реалізують проблему формування комунікативної компетентності учнів.

Вправа 1. Прочитайте. Чому роздуми письменника хвилюють нас, над чим змушують замислитись? Як ви гадаєте, чому навіть в окремих звуках слова Україна бринить певна мелодія? Прокоментуйте зміст другого речення.

 Україна. Україна… В одних лише звуках цього слова і для нашого вуха і навіть для вуха чужинців бринить ціла музика смутку і жалю… Україна — країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової героїчної боротьби за волю, в результаті якої — велетенське кладовище: високі в степу могили, руїни та прекрасна на весь світ, безіменна, невідомо коли і ким складена пісня… (За С. Васильченком).

z Від слів слова, світ, краси, степу, жалю утворіть якнайбільше інших слів, які різнилися б лише одним звуком — голосним чи приголосним. Як змінилося лексичне значення цих слів? Запишіть їх.

Вправа 2. Уявіть ситуацію. Ви повинні вирішити суперечку між третьокласниками, які ніяк не можуть знайти у своїх записах «порушників» українського алфавіту. Допоможіть дітлахам з’ясувати, чи правильно вони записали слова за алфавітом. Чи немає, часом, серед їхніх записів слів «порушників» алфавіту?

Аґрус, абрикос, барбарис, банан, кабачок, ліщина, мальва, малина, паслін, рута, соняшник, слива, урюк, троянда, черешня, яблуня.

z Обґрунтуйте свій варіант запису слів і зафіксуйте його у зошитах.

Вправа 3. «Розсипалися» слова. Зберіть їх — допоможіть буквам знову зустрітися і «відбудувати» слова. Запишіть їх і поясніть лексичне значення. Складіть речення з утвореними словами.

1) є, р, і, о, ф, л, г, і;

2) о, м, ь, п, с, и;

3) т, и, с, і, о, л, п;

4) р, і, л, т, а, е;

5) л, и, т, п, с, і, ь, е, о, ц;

6) п, а, м, я, т, к, а;

7) с, п, д, щ, н, а, и, е.

Вправа 4. Прочитайте текст. Завдяки чому створюється відчуття ніжності, спокою, замилування. Поміркуйте над думкою автора про те, що з певної кількості звуків можна утворити велику кількість нових слів.

Як ви це розумієте?

Першими до нас приходять звуки слова. З колисковою материнською піснею, тихою казкою. І ми белькочемо спочатку самі лише звуки, які згодом перетворюються у слова: мама, тато, баба, киця. Які дивні двоскладові слова! А потім наші знання із словесності поширюються. Дитина зіп’ялась на ноги, почала вимовляти все нові й нові звуки, складати з них десятки нових слів. І яких звучних і красивих. Сонечко, квітка, казка, пісня, хліб, сіль, вода, трава. Із кожним словом світ ширшає, розкриває свої принадні обрії… (За І. Цюпою).

Вправа 5. Випишіть з тексту попередньої вправи слова, які особливо подобаються авторові своїм звучанням. Подумайте, у чому полягає краса їх звучання.

А які слова з тексту подобаються вам? Складіть із ними речення та запишіть.

Вправа 6. Уважно прочитайте текст пізнавального характеру та перекажіть його. Яка інформація викликала у вас особливий інтерес? Випишіть у зошити «портрети» окремих звуків.

Наприклад: [р] — різкий, могутній, грубий.

Цікаво, що звуки допомагають створити певні враження від почутого. Яке  враження справляє на нас той чи інший звук? Дослідники встановили, що [а] дає відчуття величі, яскравості, простору; [е, и, о, у, і] — співучості, легкості, краси, мелодійності; [л, м, н, й] — плавності, радості, дзвінкості; м’які приголосні — ніжності, теплоти, ласки; [р] — різкості, могутності, грубості; [з, с, ж, ч, ш, щ] — темноти, шуму, свисту; [ф] — суму, слабкості, тьмяності. …У деяких словах можна почути звуки, що відтворюють голоси природи — це звуконаслідувальні слова. Не варто забувати про те, що дібрані слова з певними голосними і приголосними звуками можуть відчутно вплинути на смисл і настрій висловлювання (З кн. «Фонетика — це цікаво»).

Вправа 7. Якби вам запропонували дібрати музичний супровід до фільму про море, яку б музику ви запропонували б до умовних «кадрів» фільму? Виразно прочитайте текст і скажіть, як вплинуло звукове оформлення тексту на ваше рішення.

Сонце припікало наче влітку. Море ледве дихало. Воно спокійне, заколихане синявою й гарячим сонячним промінням. Все віщувало чудову годину. Раптом дмухнув вітер і погнав на берег високі буруни. Удалині загуркотіло, наче далекі гарматні постріли. Море заревло, запінилось, закипіло. Гуркіт наближався. Над головою струснулося небо. Грім упав на тім’я важким чавунним молотом. Хлинула злива (О. Донченко).

z Перепишіть текст, виділяючи у кожному абзаці букви на позначення звуків, що особливо часто повторюються. Які враження вони підсилюють?

Вправа 8.  Прочитайте скоромовку, вимовляючи її якомога швидше. На яких словах можна «спіткнутися» і чому? Поясніть лексичне значення і звукове оформлення цих слів.

Чи то лис, чи то ліс,

Чи то кинь, чи то кінь,

Чи то кит, чи то кіт —

Звуки плутати не слід.

Обережно хитрий лис

До нори вечерю ніс.

Біг додому лісом лис,

Шелестів над лисом ліс.

Л. Андрієнко

Вправа 9. Змінюючи один звук, позначений виділеною буквою, утворіть від поданих слів назви:

1) свійських тварин і звірів; 2) дерев; 3) різних птахів.

1. Гілка, ротик, кут, казан, тінь, лава.

2. Лапка, клин, м’яз, бік, куб.

3. Лайка, морока, осел, корона, крок, вулик.

Вправа 10. Здійсніть експеримент: зробіть звуковий запис лише голосних звуків, які наявні у цих прислів’ях, порахуйте їх. Який із голосних «посів» перше місце? А останнє?

1. Зробив діло — гуляй сміло.

2. Правду в приказках шукай.

3. Хто людей питає, той розум має.

4. Книга вчить, як на світі жить.

5. Чого навчився, того за плечима не носить.

Вправа 11. Прочитайте в ролях жарти на тему шкільного життя, чітко артикулюючи звуки. Скажіть, що саме викликає у вас посмішку. Назвіть спочатку голосні, а потім приголосні звуки у цих текстах.

Учитель до учня:

1. - Чи зрозуміли ви мене?- запитав учитель в кінці уроку.
- Зрозуміли!
- То хто наведе приклад з префіксом "пре"?
- Поїзд пре, - відповів один з учнів. 

2. — От якби-то екзамени та складали на Місяці.

— А чому?

— Бо там усі предмети в шість разів легші!

3. - У твоєму віці Наполеон був найкращим учнем у класі, - докоряє батько синові.
- А в твоєму, тату, він вже був імператором! - відповів син.

z Поясніть розділові знаки при діалозі й затранскрибуйте першу усмішку.

Вправа 12. Прочитайте лінгвістичну казочку-мініатюру. До якого стилю належить текст казки?

Спробуйте впізнати героїв.

Зустрілися два звуки і розговорились.

— Ти хто?

— Приголосний звук.

— І я приголосний. Може ми близнюки?

— У мене в характеристиці написано, що я глухий, м’який. А в тебе?

— Та і я маю таку характеристику.

— А ще про мене кажуть, що у мене є пара [д'].

— Та ні! У мене зовсім інша пара — [з'].

— Отож, ми різні, — зробили звуки висновок і розійшлись у різні боки. А як звуть один одного не запитали.

А ви здогадалися, які це звуки?

z Відшукайте у словнику по три багатоскладові слова, у яких були б наші казкові герої. Розбийте ці слова на склади.

Вправа 13. Прочитайте текст, чітко вимовляючи звуки. Чим уславили українську землю доньки Ярослава Мудрого? Яке речення тексту містить основну думку?

Духовний скарб

1049 року Анна Ярославна вінчалася з французьким королем Генріхом І. На цю землю вона принесла книжки та палку любов до науки. В угорських літописах розповідається ще про одну доньку Ярослава Мудрого — Анастасію. Вона теж принесла з собою на береги Дунаю любов до науки і знань. У мелодійних сагах* норвезької землі збереглася пам’ять про третю дочку князя Ярослава, яка стала дружиною короля Гаральда Сміливого. На сувору землю північної країни вона принесла спокій, добро й книжну мудрість. Справді, найбільше багатство людей — їхній духовний скарб.

* Сага — сказання.

z Як ви гадаєте, чи сприяє мелодійності мовлення вільний наголос у словах тексту. Усно визначте наголоси у словах.

Вправа 14. Розіграйте діалоги на тему: «Найсмачніші страви», уживаючи такі словосполучення:

смачненько попоїсти, пригощатися за обідом, корисні страви, поживний салат, запечений у духовці, їдкий перець, сливовий сік, грушевий напій, солодощі на десерт, смакувати цукерками, ласувати тістечками (тістечком). Запам’ятайте наголоси у цих словах. Спробуйте переконати свого співрозмовника, що вам справді смачно.

Вправа 15. Виконайте завдання з елементами гри.

Визначте наголос у кожному слові окремої групи. Скажіть, чи не «заблукало» часом «зайве» слово в кожному з рядків? Знайдіть це слово. Чому ви вважаєте, що воно «зайве»? Звірте із словником наголосів.

1. Кенгуру, пелікан, осел, заєць.

2. Тринадцять, одинадцять, шістдесят, чотирнадцять.

3. Зелений, синій,  завдання.

4. Рівне, Донецьк, Полтава, Ірпінь.

5. Читання, навчання, запитання, разом.

6. Виразний, комбайнер, єднання, загадка.

z Випишіть слова, у наголошенні яких ви припустилися помилки. Поставте наголос у цих словах і запам’ятайте.

Вправа 16. Уявіть, що до вас звертається тележурналіст із запитанням: Що на ваш розсуд означає бути гостинним? Дайте відповідь уявному журналістові. Скористайтеся поданими словосполученнями, зверніть увагу на вимову звуків [г] і [ґ].

Гостинність господарів, затишна господа, ґречна ґаздиня, шановний гість, щиросердний гостинець, велика ганьба.

Вправа 17. Прочитайте і подумайте, яке зауваження могла отримати п’ятикласниця під час вимови звуків у поданих словах?

Джерельна — підживляти, з’їжджений — віджимати, дзвякати — підземний, дзеркало — надзвичайний, кукурудза — відзивати, нагороджений — переджовтнева, дзвін — відзначати, насаджений —підживлювати.

Вправа 18. Уявіть себе в ролі вчителя: ви перевіряєте словниковий диктант. Виправте помилки, запишіть слова правильно. Як вимовляються сумнівні приголосні звуки у словах?

Молотьба, прибіхти, блиський, різка, мерехтіння, різьба, фудбол, рюгзак, екзамен, егзаменувати, присьба, полехкість, діхтяр, хотьба, косьба, ягітка, тягти, будка, сціпити, витяхти, рубка, ріткість, швитко, сторож, тяхти.

z Зробіть усний фонетичний аналіз слів полегкість, мерехтіння.

Треба так впливати на свідомість і почуття учнів, щоб вони переживали привабливість добра і нетерпимість до зла, прагнули бути морально красивою людиною. Особливого значення надаю формуванню в кожного учня почуття людської гідності – поваги до самого себе, уміння дорожити своєю особистою честю, своїм ім’ям, формуванню власного духовного світу, постійного прагнення до моральної досконалості.

Плекання добросовісності, піднесення рівня мовної культури й розвиток антипатії до мовної агресії та словесного бруду в молодого покоління є важливим завданням мовного виховання, яке покладається на школу. Його афористично формулює видатний педагог Ш. Амонашвілі: „Школа шанує рідну мову й плекає добромовність. Але вона не вміє лаятися й виховувати лайливість”

Усвідомлюючи важливість цього завдання систематично проводжу класні й позакласні заняття, які своєю тематикою та змістовою наповненістю спрямовані на підвищення мовної культури школярів, формують у них тверді переконання щодо згубності, шкідливості лихослів’я, привчають до мовного самовдосконалення. Така робота справді потребує системності й систематичності, бо тільки цілеспрямований, постійний педагогічний вплив на дитину є ефективним, сприяє виробленню в неї відповідних рис і якостей. Головне, щоб робота над піднесенням культури мовлення учнів не була фрагментарною, охоплювала всі рівні мовної системи, велася з використанням ефективних і оригінальних дидактичних форм, зацікавлювала дітей і спонукала їх до подальшого мовленнєвого самовдосконалення. Ці заняття повинні мати передовсім практичну спрямованість, спиратися на активні методичні модуси, оскільки сама культура мовлення має виключно прикладний характер, виробляється не стільки засвоєнням теоретичних відомостей, скільки динамічною практикою. Оптимальною при цьому є форма гри. Саме тому вона має  широке застосування  в моїй практиці чи не на кожному уроці мовно-літературного циклу, в позакласній та позашкільній роботі. Формою зацікавлення учнів до активності є взаєморецензування відповідей, усних повідомлень, рефератів, творчих робіт. Іноді практикую взаємоопитування.

Використовую цікаві завдання та ігрові форми роботи на уроці й у позакласних заходах. Вони особливо ефективні під час підготовки учнів до сприймання нового матеріалу та наприкінці уроку. Перед вивченням певної теми цікаві завдання практикуються з метою збудити інтерес учнів, привернути увагу до неї. Вони є своєрідною розумовою розминкою. Кожному вчителеві приємно, коли вихованці його розуміють, люблять його предмет. Тому намагаюся  кожен урок створити неповторним, адже «успіх у навчанні – це, образно кажучи, стежина, яка веде до того куточка дитячого серця, в якому горить вогник бажання бути добрим» (В. Сухомлинський). Тож, прагну вберегти «цю стежину і цей вогник». Таке ставлення до праці дає свої результати. Усі наведені форми роботи приваблюють учнів своєрідністю завдань і можуть бути засобом прилучення їх до активної праці над «буденними» питаннями шкільного курсу української мови.

На сучасному етапі основна мета вивчення української мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно користуватися засобами рідної мови. Як форма вияву національної і особистої свідомості вона є засобом самопізнання та самореалізації людини. Вільне володіння рідною мовою забезпечує здійснення творчих можливостей учнів у всіх сферах життя.