Мова – душа народу. Позакласний захід до Дня української писемності та мови

Мета:

·         навчати дітей розуміти і збагачувати рідну мову, формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна, як держава;

·         розширювати знання про красу і багатство української мови;

·        пробудити почуття національної гідності;

·         розвивати логічне і творче мислення;

·         виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання:

·         вишивані рушники; хліб; калина; портрет Т. Г. Шевченка; плакати "Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема", "Пісня – душа народу", "Кажуть, дитино, що мова наша – солов’їна". 

Ведучий 1. Доброго дня вам, шановні друзі! Вітає­мо вас на святі рідної мови! Віримо, що у цій залі зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля рідного слова.

Ведучий 2. Сьогодні, 9 листопада, День української писемності та мови - свято рідної мови. Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. "Мама, тато, баба, льоля, киця, жижа", - лепече дитина. Які дивні перші двоскладові слова! А потім знання зі словесності поширюються. Дитина спинається на ноги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, квітка, вода, трава... Світ - мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики, математики...
Ведучий 2. Отже, словесність - початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою. Адже, слово до слова - зложиться мова!..

Ведучий 3. 
Здрастуй, Слово, 
Українська Мово! 
Здрастуй на межі тисячоліть! 
Квітни калиново й барвінково, 
Запашна вічнозелена віть!.. 

Ведучий 1. 
Слово – брила, слово – крила, диво, 
У незнане зоряне політ. 
Через мову щиро і правдиво 
Одкривається нам білий світ… 

Ведучий 2. Мова – це диво, яке ми чуємо від миті свого народження, це почуття, які допомагають нам виразити любов і турботу про рідних та друзів, це радість, якою ми ділимось з коханою людиною, це душа, що випромінює життєву силу, це невичерпне джерело, звідки ми черпаємо наснагу, знання і прагнення осягнути всесвіт. 

Ведучий 3. 
О слово рідне, хто без тебе я? 
Німий жебрак, старцюючий бродяга? 
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, 
Прах, купа жалюгідного рам’я… – так сказав відомий український поет Дмитро Павличко. 

Ведучий 1. Мова – це одне з чудес світу. Вона являється тим цінним надбанням нашого буття, тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. У ній сконцентровано всі бажання, надії та сподівання мільйонів людей, що являють собою єдиний народ. Саме вона – наша мова – втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської. І це так, бо, як сказав Володимир Сосюра: "Мова – це душа народу, а народ без мови не народ”. 

Ведучий 2. Українська мова входить до групи найбільш розвинених і досконалих мов. І тому завдяки проголошенню незалежності вона, як і українська культура, по праву займають належне місце у світі. 
А для того, щоб ми знали, вивчали і не забували своєї рідної мови, щоб підвищували її значимість для майбутнього, наш національний календар поповнився ще однією важливою датою для кожного справжнього українця – 9 листопада. 

Ведучий 3. Свято було встановлено 6 листопада 1997 року Президентом України Леонідом Кучмою за підтримки ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі нашої мови для розвитку українського суспільства Указом № 1241/97 "Про День української писемності та мови”. 
В Указі було зазначено: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”. 

Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю!

 Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

2-й учень

Мій край чудовий — Україна!

 Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов'я.

3-й учень

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

 Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль ведуть дороги в світ.

4-й учень

              А найдорожча рідна мова —

Джерельцем радісно дзвенить.

І мила пісня колискова,

Чумацький Шлях кудись зорить.

5-й учень

Усе найкраще і єдине,

І радощі усі, й жалі...

Мій рідний краю, Україно

Найкраще місце на землі!

6-й учень

Всіх нас єднає рідна мова,

 Всіх, хто живе у цім краю.

 Вона прекрасна, світанкова,

Я в ній свою наснагу п'ю.

7-й учень

Бо наша рідна мова-мати,

Снагу і силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

 Поки в нас рідна мова є!

8-й учень

І як гуртом, не поодинці,

Почнемо в світ її нести,

То й доти будем — українці

Поміж народів сміло йти!

9-й учень

А знехтуємо рідне слово —

 Земля цього нам не простить,

То ж сяй над світом, рідна мово!

Тобі в віках судилось жить!

10-й учень

Цвіти і смійся, рідне слово!

У серці щирому звучи!

Моя чарівна, рідна мово,

Лети над світом не мовчи!

Звучить музика.

1-й ведучий. Спробуємо переконати своїх ровесників, що мова — це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.

2-й ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній не­залежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

3-й ведучий. Земля українська стародавня, така ж дав­ня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи роз­квіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, пере­казах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

1-й ведучий. Для нас рідна мова — це не тільки доро­га спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарб­ницю загальнолюдської культури.

2-й ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т. Шевченкові та Франкові, Ле­сі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багат­ство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спад­щину, котру треба примножувати та оберігати.

3-й ведучий. Я цілком згодна з тобою, бо нещодавно прочитала  слова Ушинського: «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».

1-й ведучий. А мені спало на думку, що не­даремно стільки літ чужинці старалися заборони­ти нашу мову, нав'язували свою культуру і свою владу.

2-й ведучий. Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покір­ним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную при­гадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.

Звучить мелодія Т. Петриненка «Україно».

*       1720 р. —указ Петра І про заборону книго­друкування українською мовою.

*       1769 р. — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.

*       1775 р.— зруйновано Запорозьку Січ та закри­то українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

*       1862 р.— закрито українські недільні школи.

*       1863 р.— указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

*       1876 р.— указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пі­сень.

*       1884 р.— закрито всі українські театри.

*       1908 р.— вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкід­ливою.

*       1914 р.— російський цар Микола II ліквідує українську пресу.

*       1938 р.— сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

*       1983 р.— видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві гру­пи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодер­жавну мову.

У 1991 р. прийнята державна програма реаліза­ції української мови та мов національних меншин до 2000 року.

 

3-й ведучий. Друзі, чи звернули ви увагу на те, що ми всі і вся-вся Україна мали ще до 2000 року до­бре засвоїти і навчитись рідної мови, а ми й по сьогодні досконало не володіємо нею.

1-й ведучий. Де ж шукати причини? Жодних заборон немає. Вчи мову, спілкуйся на здоров'я, адже на­ша мова неповторна, калинова, солов'їна, лірична та ніжна.

Звучить музика.

2-й ведучий. Ми можемо багато говорити про мову та її красу, але думаю, що переконливіше будуть звучати поезії. Пропонуємо вашій увазі по­етичні перлини про мову.

1.Яка ж багата рідна мова!

Ти містиш просто безліч знань!

Тож мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить!

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати.

І найрідніша нам вона!

А мову знаючи, здобути

Увесь чарівний світ у ній!    

Вона барвиста і чудова,

І кривдити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів,

Що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

 

2.Моя найкраща в світі мова!

Тож в цьому світі гомінкому

І рідна, й мила над усе,

Я рідну мову пронесу,

Чарівну, ніжну, світанкову,                                                                     

 Як скарб великий і безцінний.

Бо ж поки є вона у нас,

І відкриває все у ньому:

Народ ми вільний, незборимий,

І велич, радість і красу.

 Ми — українці, в добрий час!

 

3.Так, рідна мова — це душа народу,

Його поезія і пісня, і казки.

Оспівує він нею всю природу,

Несе в своєму серці залюбки.

Бо в ній усе — і рушники з квітками,

І хліб та сіль, як гості на поріг.

Й свята Мадонна — мати з діточками,

І Матір Божа — вічний оберіг.

І верби, що схилилися на воду,

 

4. Не говори: в нас мова солов'їна,
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці - доля України,
Глибинна таємниця правіків.

Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає,
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б'є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми,
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови - не створити нам держави,
Доріг тернистих не перебрести!

Хай вороги жорстокі і лукаві -
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов'їна,
Бо мова глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці - доля України,
Космічна нерозгаданість віків.

Ведучий 3: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

Ведучий 1: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:

Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос -
Більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!...

Ведучий 2. Сучасний український алфавіт налічує 33 літери, яких сьогодні цілком досить, щоб сформувати власну думку, а письменнику написати найцікавіший та найсучасніший твір. Адже словом можна: 
• розвеселити 
• розрадити 
• вселити надію 
• викликати посмішку 
• переконати 
• ощасливити 
• зцілити 
• причарувати 
• возвеличити 
• очистити душу 
• розсіяти сумнів 
• скувати сили душі 
• посилити тривогу й безнадію 
• поранити душу 
• приголомшити 
• принизити 
• образити 
• зганьбити 
• убити 

Ведучий 3. 
Є слова, що білі-білі, 
Як конвалії, квітки, 
Лагідні, як усміх ранку, 
Ніжносяйні, як зірки, 

Ведучий 1. 
Є слова, як жар, пекучі, 
І отруйні, наче чад… 
В чарівне якесь намисто 
Ти нанизуєш їх в ряд. 
КОНКУРС     «ЗАГАДКИ – ЖАРТИ»

Під  яким  кущем  ховається  заєць,  коли  йде  дощ? (Під  мокрим)

 Без  чого  не  буває  криниці?   (Без  дна)

У  який  горщик  не  можна  налити  води?  (У повний)

Що  буде  козі,  коли  їй  мине  сім  років?  (Восьмий  піде)

Хто  найбільшу  шапку  носить?  (У  кого  найбільша  голова)

Який  рік  найкоротший?  (Новий рік,  він  триває  усього  один  день)

Що  робиться з  хлібом,  коли  його   ріжеш?  (він  меншає)

Яким  стане  білий  камінь,  якщо  кинути  його  у  Чорне  море? (Мокрим)

Коли  беззубий  дід  відчує  біль  від  зубів? (Коли  його  вкусить  собака)

Від  чого  у  качки  лапи  червоні?  (Від  колін)

Де  є  річка  без  води?  (На  карті)

Хто  бачить  свої  очі?  (Той,  хто  дивиться  у  дзеркало).

Які  алфавіти  складаються  з  шести  літер? (азбука  і  абетка).

У  якому  вигуку  100  однакових  звуків?  (стоп).

Від  назв  яких  двох  букв  стає   жарко,  гаряче?  ( Пе – Че)

Який  молочний  продукт  можна  перетворити  на  злак,  прочитавши  його  справа  наліво? (сир – рис).

Як  записати  слово  робота  п’ятьма  літерами (праця),   а  чотирма (труд) ?

Що  треба,  щоб  майка  злетіла? (замінити  початкове  М  на  Ч – чайка).

На  яке  питання  не  можна  відповісти  «ні»?(ти  мене чуєш?).

Чи  можна  з  кози  зробити  козака? (коза к = козак).

Чого  багато  має  золото,  менше  озеро,  ще  менше  море,  а  зовсім  не  має  ріка? ( букву  О).

Які  два  займенники,  написані  поруч,  псують  дороги,  заважають  їздити  по  дорозі? (я  ми = ями).

Які  три  займенники  найчистіші? (ви – ми – ти).

Які  ключі  до  неба  добираються? (журавлині).

Якою  голкою  не  пошиєш  сорочки? (голкою  їжака).

У якому місяці люди сплять найменше?  (У лютому)

 

Ведучий 2: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова - палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

Читець: Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м'яко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.

-

Ведуча 3: Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери "Б". "Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла".

Ведучий 1: "Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур'я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого".

Ведуча 2: Боже! Бачиш - боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько - батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!".

Ведучий 3: А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові "хенд" - це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова "мама" - неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.

Ой яка чудова українська мова!
Де береться це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,
І така розкішна і гнучка, як мрія...
Є в ній хурделиця, віхола,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата
Та звучало сміхом на полях плаката,
І за все це, мово, дякуєм тобі.

Ведучий 1: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведуча 2: Людині визначено Богом місце народження, країна, вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов - твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

(Звучить пісня про Україну)

Ведучий 3. Усе минає, а слово залишається. Зникають у безвість царі, володарі, раби…  на порох розсипаються величні будівлі, вмирають дерева, пересихають ріки… гори перетворюються на купи каміння… все стає тліном і прахом, а написане слово залишається. Залишається і несе крізь час голос людської душі. То ж хай живе, переживає століття й покоління найбільше диво – рідна мова!

Мова наша, мова –

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

Мова наша, мова –

Літ минулих повість,

Вічно юна мудрість,

Сива наша совість.

Ми без тебе, мово,

Без зерна полова,

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва.

Як вогонь у серці,

Ви  несіть  в майбутнє

Невгасиму мову,

Слово незабутнє!

-       Бережімо, шануймо, любімо, вивчаймо рідну мову – цей невмирущий голос України!

-       Кожному учаснику нашого свята  ми даруємо «Абетку побажань».

                         « Абетка  побажань»

А – активності  творчої.

Б – безхмарності  небесної.

В – віри  розсудливої.

Г – гумору  неміряного.

Г – ґречності  щоденної.

Д – достатку  життєвого.

Е – економії  розумної.

Є – єдності  сімейної.

Ж – життя  безкінечного.

З – здоров’я  безмежного.

І – імені  чистого.

Ї – їздити на курорти.

К – кохання  доброго.

Л – людяності  Щирої.

М – мрії  здійсненної.

Н – наснаги  професійної.

О – обрію  барвистого.

П – посмішки чуйної.

Р – радості всесильної.

С – спокою літнього.

Т – теплоти  родинної.

У – успіху  великого.

Ф – фантазії гармонійної.

Х – хліба  цілющого.

Ц – царини  домашньої.

Ч – чарівності  приємної.

Ш – широти  духовної.

Щ – щастя  невичерпного.

Ю – юності  сердечної.

Я – ясності  майбутньої.